Справжня сценічна революція сколихнула культурне життя міста. Дніпровський національний академічний театр опери та балету представив публіці свою найочікуванішу новинку – епатажну постановку безсмертного шедевра Вольфганга Амадея Моцарта «Дон Жуан». Протягом двох прем’єрних вечорів у залі закладу панував неймовірний ажіотаж. Захоплені глядачі повністю заповнили всі місця. Відео з фрагментами цього феєричного видовища вже доступне для перегляду на платформі facebook.com. Раніше журналісти Міського сайту детально інформували суспільство про тривалу та складну підготовку до цієї грандіозної мистецької події.
Нова вистава викликала хвилю палких обговорень через свій унікальний формат. Своїми враженнями від побаченого відкрито поділився відомий мистецтвознавець, завідувач профільної кафедри Дніпровської академії музики, професор Андрій Тулянцев. Театральний критик назвав роботу сміливим та іронічним перформансом. Команда повністю змінила звичне сприйняття класики, представивши її сучасною українською мовою. Творці наситили простір сцени епатажними деталями, дивовижними костюмами та містичними хороводами. Хор і балет стали повноцінними учасниками видовища. Вони ефектно гасали на велосипедах і навіть повзали у повідцях.
Сміливий експеримент змусив солістів суттєво переосмислити власну акторську природу. Головний режисер вистави, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила сфокусував увагу глядачів на інтимних пригодах головного героя та його закономірному фіналі. Головним символом захисту персонажа на сцені став яскравий червоний бандаж-ракушка. Музична частина водночас залишилася еталонною. Академічний моцартівський стиль і філігранне звучання оркестру забезпечив головний диригент Ігор Пучков. Крім того, складні фрагменти продемонстрували високий рівень підготовки хору під керівництвом головної хормейстерки Ірини Непочатих.
Образ легендарного спокусника актори розкрили у двох абсолютно різних інтерпретаціях. Роман Перевертун показав свого героя пластичним, безтурботним та романтичним амурним бешкетником. Співак майстерно володіє сильним ліричним баритоном. Зовсім іншого Дон Жуана продемонстрував Андрій Ломакович. Його трактування викликало справжній шепіт серед глядачів. Актор постав у ролі жорстокого підступного маніяка та хтивого спокусника з гуркітливим голосом. Ломакович легко влаштовував еротичні сеанси на сцені та миттєво перетворився на новий секс-символ театру.
Особливий фурор у глядацькій залі викликала інтерактивна чоловіча гра з другої дії. За сюжетом Дон Жуан та його слуга Лепорелло переодягаються у кумедні смугасті купальники. У такому вигляді вони несподівано починають бігати безпосередньо між рядами. Артисти активно залучають до дійства присутніх у залі жінок. Цей епізод мав шалений успіх і тепер може стати чудовою візуальною рекламою для наступних показів театру.
Партія вірного слуги Лепорелло також отримала колоритне подвійне втілення. Олексій Стрижак створив образ такого собі вайлуватого телепня, який щиро захоплюється господарем через непогані гроші. Проте слуга інтуїтивно розуміє трагічність фіналу. Натомість заслужений артист України Максим Іващук вразив публіку розкішним басом-баритоном і талантом до комедійного перевтілення. Його персонаж є хитрим розумником. Він лише вдає невігласа, але встигає отримати від життя значно більше фінансових і тілесних бонусів.
Жіночі персонажі додали виставі глибокого драматизму та експресії. Трагічну долю Донни Анни, яка одержима палкою помстою за вбивство свого батька Командора, емоційно втілила Оксана Панченко. Її нерішучого, але благородного нареченого Дона Оттавіо зіграв заслужений артист України Сергій Андрощук. Він зачарував залу солодкозвучним тенором. Складний образ обманутої Донни Ельвіри як суворої жінки-поліціянтки представила Карина Верезуб, чиє меццо-сопрано звучало наче грізний вирок зраднику. Ту саму роль виконала і Єлизавета Голубєва, але змістила акценти на пластику та прагнення врятувати грішну душу коханця.
Справжнім відкриттям вечора стали виконавиці ролі простодушної селянки Церліни. Для наймолодшої солістки театру Ангеліни Насонової, яка ще завершує навчання на бакалавраті у Дніпровській академії музики, цей складний дебют виявився максимально успішним. Інша Церліна – лауреатка престижного міжнародного конкурсу імені Василя Сліпака Анна Бабенко – тонко продемонструвала переляк дівчини перед нахабним маніяком. Її лірико-колоратурне сопрано довело, що селянки далеко не дурепи. Нареченого дівчини, ревнивого Мазетто, переконливо зіграв Олександр Прокопенко, чия міцна фізична фактура гарантувала безпеку коханій.
Фінальний акорд вистави уособлював невідворотність вищого покарання за гріхи. Образ величного Командора монументально та розсудливо відтворив Вадим Бабенко. Його глибокий бас вражав глядачів і нагадував потужний гуркіт грому. Своєю появою він поставив логічну крапку у пригодах розпусника. Мистецтвознавець Андрій Тулянцев щиро побажав цій революційній та сміливій виставі довгої та щасливої долі на українській сцені.
