Сьогодні у величній будівлі на проспекті Поля, 2 розташовується Дніпропетровська обласна рада. Та рівно 120 років тому тут своїх перших учнів прийняло Катеринославське комерційне училище. Саме початок жовтня 1905 року став символічною датою для освітнього життя міста.
Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» нагадав, що споруда, схожа на палац, була зведена за проєктом архітектора Дмитра Скоробогатова на тодішній Тюремній площі (нині – сквер Героїв). До того моменту навчальний заклад діяв у тісному приміщенні на Козачій (тепер Старокозацькій) вулиці.
Училище спеціалізувалося на підготовці майбутніх фахівців у торгівлі, фінансах та підприємництві. Фінансувалося воно за рахунок Спілки власників копалень і заліза Катеринославської губернії. Велику роль у розвитку закладу відігравала єврейська громада міста. Одним із головних благодійників був купець першої гільдії Мойсей Карпас, завдяки якому єврейських учнів приймали без обмежувальних квот, і вони становили майже половину вихованців.
Навчальна програма відрізнялася сучасним підходом: тут викладали Закон Божий (православний і юдейський), російську та іноземні мови, історію, математику, фізику, хімію. Замість латині й грецької, традиційних для класичної освіти, акцент робився на прикладних дисциплінах – правознавстві, бухгалтерії, статистиці.
Незмінним директором Комерційного училища залишався Антін Синявський (1866–1951) – педагог, науковець, географ та історик. Він відзначався патріотичною позицією: у актовій залі поряд із портретом царя Миколи II розмістив портрети Тараса Шевченка, митрополита Петра Могили, гетьманів Івана Мазепи, Петра Сагайдачного, Михайла Ханенка. За його керівництва сформувався потужний викладацький колектив, а навчальний процес доповнювався новітніми методиками.
Заклад мав сучасну на той час матеріальну базу: бібліотеку, хімічну лабораторію, кабінет креслення, колекцію мінералів та металевих виробів місцевих заводів. Учні відвідували гуртки, займалися позакласним читанням, вирушали на екскурсії. З 1910 року діти з малозабезпечених родин мали можливість відпочивати на дачі під Севастополем.
Втім, Перша світова війна та революційні події зруйнували плани на майбутнє. У 1915 році в будівлі розташували військовий шпиталь, а в 1918-му училище остаточно припинило своє існування. Надалі приміщення служило адміністративним центром – тут працювали партійні та радянські органи влади області.
Сьогодні історія цієї будівлі нагадує про освітні традиції та культурний розвиток Катеринослава початку ХХ століття.
