Старовинне дерево замість звичного полотна. Унікальна художня традиція Самарського району Дніпропетровщини має всі шанси стати новим етнографічним символом регіону та здобути міжнародну популярність поруч із Петриківкою. Місцеві культурні діячі та краєзнавці вже розпочали масштабне дослідження цього самобутнього мистецького явища.
Спеціальна експедиція нещодавно відвідала історичну батьківщину промислу.
Головною метою поїздки експертів стало детальне вивчення унікальної техніки та знайомство з сучасними хранительками традиції. Фахівці завітали безпосередньо до Губиниської селищної ради, де в однойменному селі Миколаївка свого часу й зародилося це яскраве народне мистецтво. Локальні осередки майстрів нині активно працюють одразу в кількох населених пунктах.
Зокрема, творчі спадкоємиці розпису успішно розвивають народний промисел і в сусідньому мальовничому селі Хащеве.
Власними враженнями від цієї робочої мандрівки емоційно поділився відомий дніпровський письменник, публіцист та очільник обласної спілки письменників Фідель Сухоніс:
“Якісні та по-справжньому глибокі журналістські матеріали ніколи не з’являються випадково. Вони завжди стають результатом щирої взаємодії з енергійними, небайдужими та закоханими у свою справу людьми. Саме так виникла ідея дослідити цей дивовижний культурний пласт Січеславщини.
Мої давні колеги з громадської організації «Жінки плюс» Лілія Гиренко та Ірина Корчомаха відкрили для мене це багатство. Ці жінки реально рятують і популяризують регіональні старожитності.
Сьогодні цей унікальний мистецький осередок територіально належить до Губиниської громади новоствореного Самарського району. Це справжнє серце ремесла.
Після безпосереднього спілкування з тутешніми жителями я абсолютно впевнений у потужному туристичному потенціалі цієї локації. Миколаївська автентика здатна стати справжнім культурним брендом області.
Які фактори цьому сприяють? Насамперед промисел опирається на кілька століть безперервної історії, канонічну технологію роботи суто по дереву та оригінальні візуальні канони.
Окремого аналізу заслуговують і глибокі соціальні витоки декорування речей. Майстри минулого прикрашали розписом перш за все традиційні весільні скрині місцевих наречених. У давнину цей елемент дівочого посагу виконував надзвичайно важливу обрядову та майнову роль.
Найважливіше те, що старовинне ремесло має живих послідовників. Розшукати та об’єднати цих відданих популяризаторів у межах експедиції вдалося завдяки активній підтримці керівництва Губиниської ради – першого заступника голови Антона Борисенка та очільниці профільного відділу культури, релігії та туризму Інни Прийменко.
Ці нотатки є лише початком великої аналітичної праці для часопису «Бористен». Безпосередньо під час дискусій із краєзнавцями у нас народився масштабний видавничий проєкт. Майбутня книга може викликати жваві суперечки серед науковців. Проте ми просто не маємо права ігнорувати такий цінний спадок нашої рідної землі”.
Світлини надано громадською організацією «Жінки плюс» та взято з особистого архіву Фіделя Сухоніса.
