24 лютого у Дніпрі почали з тиші та вдячності. У четверту річницю повномасштабного вторгнення місто вшанувало українських захисників і захисниць, які віддали життя за країну.
Церемонія відбулася вранці біля Меморіалу загиблим. Сюди прийшли керівники області та міста, військові, поліцейські, рятувальники, представники обласної влади. Разом вони схилили голови на знак пошани тим, хто не повернувся з війни.
До меморіалу поклали запалені лампадки. Полум’я стало символом пам’яті, що не згасає навіть через роки війни.
Міський голова Дніпра Борис Філатов, звертаючись до присутніх, наголосив на відчутті часу, який розділив життя на “до” і “після”:
“День, який до сих пір пам’ятаєш до дрібниць. Уже чотири роки повномасштабної війни. Дванадцять років підступної російської агресії – це лише частина новітньої історії України. Усе, до чого, здавалося, неможливо звикнути, стало новою реальністю. У ній, попри все, треба жити й працювати. Стояти пліч-о-пліч. Бути опорою одне одному, Україні та рідному місту. Пам’ятати і не пробачити.”
Свої слова сказав і керівник Дніпропетровської ОВА Олександр Ганжа. Він підкреслив незламність тих, хто став на захист держави у найважчі моменти:
“Ми схилили голови перед загиблими захисниками і захисницями. Вони до останнього подиху стримували ворога і пішли у вічність нескореними. Вони назавжди в серцях рідних, друзів, побратимів і кожного українця.”
Цей ранок у Дніпрі став нагадуванням не лише про втрати, а й про спільну відповідальність – пам’ятати ціну свободи та берегти єдність, за яку заплачено життями.
