У Дніпрі відбулись одні з найемоційніших громадських слухань — містяни зібрались обговорити програму з охорони культурної спадщини на 2026–2030 роки. За роки незалежності десятки історичних будівель зникли з міської мапи, а сотні — стрімко занепадають. Новий план покликаний змінити ситуацію, однак діалог між громадськістю та чиновниками вкотре перетворився на полеміку з гострими питаннями та взаємними претензіями.
Обговорення ініціювало міське управління, а градус дискусії підняла недавня публікація громадської організації, яка вказала на масові проблеми: катастрофічний стан будівель, відсутність охоронних договорів і реальну загрозу зникнення архітектурних пам’яток. Представники цієї організації активно брали участь у слуханнях, озвучуючи гострі питання до міської влади.
Своїми враженнями після слухань поділився голова обласної організації Національного союзу архітекторів України, архітектор Михайло Аліпов. Із властивим йому гумором та самоіронією він зауважив, що громадськість вчергове намагалася сформулювати рекомендації та зауваження до програми — часом емоційно, часом не по суті, але не без слушних пропозицій.
- Чому фасади на Січових Стрільців продовжують руйнуватись і хто за це відповідає?
- Готель “Асторія” досі без охоронного договору — чия це провина?
- Яка доля готелю “Україна” і хто ухвалює рішення щодо його статусу?
- Чи повинні забудовники підходити до пам’яток ближче, ніж на 70 метрів?
- Чому розсипається історична аптека на проспекті Нігояна?
- Чи врятують інформаційні таблички пам’ятки від знищення?
- Що робити з Будинком офіцерів на Воскресенській, який уже давно розбирають по цеглині?
- Що конкретно зробила міська влада для збереження історичної спадщини, крім листів, заяв та штрафів?
Чиновникам, які розробляли програму, дісталося чимало критики за розподіл коштів: 3 мільйони гривень на інформаційну діяльність пропонували спрямувати на переселенців або армію. Проте керівництво управління пояснювало — програма, як і попередня, не має фінансування під час воєнного стану і розрахована на час після його завершення.
Серед слушних пропозицій громадськості — питання збереження Алеї Героїв, облаштованої перед міськвиконкомом. Саме такі людські ініціативи часто проходять повз увагу професіоналів, однак вони демонструють, що діалог потрібен навіть попри бурхливість дискусій і брак довіри між сторонами.
Архітектор Аліпов підкреслив: незважаючи на емоції, громадські слухання мають сенс, адже тільки у відкритій дискусії можна знайти рішення. Він також висловив вдячність керівниці профільного управління Надії Лиштві за її роботу в непростих умовах.
І наостанок залишив кілька риторичних запитань, які залишаються актуальними для кожної української громади:
- Чому так важко бути доповідачем на громадських слуханнях?
- Чому кожен вважає своїм обов’язком вказувати чиновникам, що саме їм робити?
- Чому так мало поваги до людей, які беруть відповідальність за міське життя?
- Чому фраза “Все, що ви робите, нам не треба!” лунає найчастіше?
Гострі дебати навколо історичної спадщини Дніпра тривають, а головне питання — як зберегти міську пам’ять для майбутніх поколінь — досі шукає відповіді.
