У Дніпрі в останній день року влаштували святкову ходу на Маланку. Стародавній український обряд із ряженими, щедрівками та жартівливими сценками вперше за багато років так яскраво вийшов у міський простір, поєднавши народну традицію і збір донатів для Збройних сил України.
31 грудня колони учасників пройшли центральними вулицями міста. Люди перевдягалися в обрядових персонажів, співали щедрівки, зупинялися, щоб розіграти короткі театралізовані епізоди, і паралельно закликали перехожих підтримати військових пожертвами.
Фото з ходи учасники активно публікували у соцмережах. У мережі також з’явилися відео з фрагментами дійства, де видно і ряжених, і живе виконання українських обрядових пісень.

Що означає Маланка в українській традиції
Маланка, або Щедрий вечір, вважається одним з найяскравіших і найвпізнаваніших зимових свят української обрядовості. Воно поєднує у собі елементи прощання зі старим роком і зустрічі нового, а також переплітає християнські уявлення з давніми народними віруваннями.
У церковному календарі цей день пов’язують із вшануванням святої Меланії Римлянки – християнської подвижниці IV – V століть, відомої благодійністю та служінням людям. Водночас у народній традиції Маланка має значно давніші корені і асоціюється з очищенням, оновленням та безперервним життєвим циклом.

Згодом ці пласти культури злилися, утворивши самобутнє українське свято, яке й нині зберігає свою автентичність, попри зміну епох і суспільних реалій.
Маланка вважається Щедрим вечором, адже саме цього дня завершувався різдвяний піст. На столі з’являлася щедра кутя – вже не пісна, а також м’ясні страви, випічка та інші наїдки. Родинну вечерю традиційно починали з молитви і побажань миру, достатку та благополуччя.

Як проходить хода на Маланку
За звичаєм, увечері молодь об’єднується у гурти і йде від хати до хати зі щедрівками – обрядовими піснями з побажаннями здоров’я, урожаю та радості. Господарі у відповідь дякують гостям гостинцями або грошима.
Однією з найвиразніших рис свята є ряжені. Учасники перевтілюються в символічних персонажів: Маланку, Козу, Діда, Бабу та інших. Їхня поява супроводжується жартами, імпровізованими діалогами і невеличкими виставами.
Особливе місце займає образ Кози. У багатьох постановках вона нібито «помирає» і знову «оживає», уособлюючи завершення старого року і народження нового, зміну темряви на світло та відновлення життєвої сили.
Маланкова хода в Дніпрі поєднала всі ці традиційні елементи з сучасним контекстом. Древній обряд, який колись був частиною сільського побуту, тепер природно вписався в ритм великого міста і став ще одним способом підтримати українських захисників.








