У прифронтовому Нікополі педагогічний коледж зустрічає свій сторічний ювілей. Заклад, відкритий після громадянської війни у 1925 році, сьогодні продовжує працювати під обстрілами, навчаючи майбутніх учителів для міста і регіону.
Ювілей обласного педагогічного коледжу став подією не лише для освітян. Привітати 323 студентів і майже 30 викладачів приїхав голова обласної ради Микола Лукашук, який наголосив на значенні освіти для прифронтових громад.
Під час зустрічі з колективом очільник облради відверто описав щоденну реальність Нікополя, який живе під постійною загрозою атак.
“Війна змінила свідомість людей. Раніше вони чекали сонця і тепла, а зараз чекають туманів і злив. Адже в таку погоду FPV окупантів майже не літають і не атакують нікопольчан. Ось така реальність Нікополя та інших прифронтових громад у грудні 2025-го”, – зазначив Микола Лукашук.
Попри обстріли, коледж не припинив роботу. Після прильотів у будівлі було вибито 122 вікна, їх закрили OSB-плитами, облаштували укриття. Навчальний процес триває.
Цього року обласна військова адміністрація пропонувала оптимізувати мережу освітніх закладів у Нікополі. Зокрема, розглядалася ідея об’єднання педагогічного коледжу з аналогічним закладом у Жовтих Водах.
Аргументи були прагматичні – безпекові ризики та статус прифронтової території. Проте така пропозиція не отримала підтримки.
Депутати профільної комісії обласної ради на чолі з Анатолієм Коломойцем заявили, що оптимізація у цьому випадку неприйнятна. Депутатський корпус одностайно відмовився від об’єднання. Проти виступила і міська рада Нікополя, а міський голова Олександр Саюк підтримав позицію облради.
Спільне рішення пояснили просто: діти мають навчатися. Навіть дистанційно, навіть в укриттях. Але у своєму місті і зі своїми вчителями.
В обласній раді наголошують, що без освіти і медицини місто втрачає майбутнє. Саме ці сфери формують основу для повернення людей після війни.
У своїх аргументах депутати посилаються і на економічні дослідження. Професор Гарвардської школи бізнесу Майкл Портер довів, що освіта і медицина створюють самопідтримувальну систему розвитку територій. А економіст Амартія Сен, лауреат Нобелівської премії 1998 року, показав, що доступ до освіти визначає можливість людини реалізувати власний потенціал.
Після завершення війни Нікополь потребуватиме вчителів. І саме нинішні студенти, які здобувають освіту під обстрілами, мають залишитися у місті та навчати наступні покоління.
30 вересня 2025 року указом Президента Нікополю присвоєно звання “Місто-герой України”. Історія міста тісно пов’язана з українською державністю – п’ять із восьми Запорозьких січей розташовувалися саме на території Нікопольського району, а у 1648 році на Нікитинській Січі Богдана Хмельницького обрали гетьманом.
Втім, у заповідній історії і почесних званнях немає сенсу без людей, які залишаються працювати у місті під час війни.
Окремі слова вдячності пролунали на адресу Любові Іванівни Крамаренко, яка присвятила освіті 47 років, з них 27 – саме цьому коледжу, а також усьому колективу закладу і педагогам інших навчальних установ Нікополя.
Вони не виїхали. Вони залишилися працювати під обстрілами, бо вірять в Україну і у свій город. Саме ці люди сьогодні тримають Нікополь і закладають фундамент його відновлення.
Сто років тому коледж відкрили для відбудови після громадянської війни. Сьогодні він працює під час війни за незалежність. І, як переконані в області, його випускники ще зіграють ключову роль у відродженні міста.
