У Театрі імені Лесі Українки в Кам’янському відбулася прем’єра вистави «Матінка Кураж та її діти» за п’єсою Бертольда Брехта. Над постановкою працював заслужений діяч мистецтв України Сергій Павлюк, зібравши довкола себе потужну команду митців. Вистава вже встигла стати культурною подією, яка не залишила байдужим жодного глядача.
Постановка вразила як рівнем професійної майстерності, так і емоційною напругою. Глядачі, які побували на прем’єрі, визнають — побачене змінює погляд на театр і залишає слід у свідомості надовго. Навіть після антракту люди ділилися між собою враженнями, а завершення вечора пройшло в тиші — стоячі оплески тривали без жодного вигуку, ніби зал намагався вшанувати побачене мовчанням.
Кожна роль — прожите життя
На сцені ожили десятки яскравих образів — і не лише головних. Актори створили повноцінний світ, де навіть мовчазна масовка мала виразну присутність. Робота режисера Сергія Павлюка і всієї команди — від художників до технічного персоналу — перетворила виставу на органічний живий механізм.
Окрему увагу заслуговує синергія всіх служб театру: оркестру, балету, реквізиторів, гримерів, костюмерів, столярів і навіть прибиральниць. Весь колектив театру працював як єдиний організм, що й дозволило досягти вражаючого результату.
Емоції, що не відпускають
Після перегляду вистави багато хто з глядачів зізнавалися, що навряд чи зможуть витримати ще один перегляд — настільки глибоко спектакль б’є у найболючіші струни душі. Проте інші, навпаки, вже планують повернутися, аби побачити постановку з іншої точки зору та звернути увагу на деталі, які першого разу залишилися непоміченими через емоційну напругу.
Театр Лесі Українки ще раз довів, що здатен створювати мистецтво, яке не лише зворушує, а й підштовхує до внутрішнього діалогу. «Матінка Кураж» стала не просто виставою — вона стала подією, яка несе біль, красу і правду водночас.
