У Дніпрі згадали видатного письменника Валер’яна Підмогильного, який залишив неоціненний слід у літературі ХХ століття. 2 лютого у Літературному музеї та Будинку мистецтв зібралися всі, хто не забув — і не може забути — його потужний голос і трагічну долю. Ювілейну дату зустріли у темряві через вимкнення світла, але це не завадило учасникам зосередитися на головному — на постаті митця, його творчості й пам’яті.
Валер’ян Підмогильний — одна із ключових фігур епохи Розстріляного відродження. Письменник, перекладач французьких класиків, інтелектуал, філософ. Його життя обірвалося надто рано — у 36 років, коли його, як і багатьох інших українських митців, було страчено у Сандармосі у листопаді 1937-го.
Проте літературна спадщина Валер’яна Петровича живе далі. Найвідоміший його твір — роман “Місто”. Критики називають його першим інтелектуальним українським романом, який значно випередив свій час. Вплив Підмогильного відчутний навіть у творчості таких екзистенціалістів, як Сартр чи Камю. Сам письменник зізнавався, що спершу замислював “Місто” як кіносценарій-комедію, однак залишив тільки тему, і в результаті створив складну історію внутрішньої боротьби.
Під час заходу гості переглянули документальний фільм, знятий дніпровським телетеатром. Стрічка повернула у місця, де минули дитинство й юність митця — у Чаплі, Стару Огрінь. Особливо зворушили розповіді краєзнавця Миколи Чабана, а також поезія Анатолія Шкляра, яку емоційно прочитала Оксана Ігнатенко.
Під час зустрічі прозвучали й такі слова:
“Валер’ян Підмогильний — майстер психологічної прози, який умів торкатися найглибших струн людської душі. Його спадщина викликає і зараз захоплення та потрясіння.”
Видавничий центр “Реабілітовані історією” презентував нову книгу про Підмогильного, яку представила старший редактор Ірина Сергієнко.
Навіть у темряві дніпряни віддали шану людині, яка залишила світле слово українській культурі. Гості вечора зазначили:
“Вклоняємося великому майстру українського Слова. Пишаємося. Пам’ятаємо.”
Дніпро вкотре довів: пам’ять сильніша за будь-які перешкоди — і навіть у пітьмі не згасає світло великої творчості.
