Дніпро продовжує відкривати свої давні таємниці. Археологи наголошують — історія міста сягає набагато глибше, ніж вважалося раніше. На території Старої Самари, поблизу села Шевченкове, де колись стояла Новобогородицька фортеця, знайдені сліди життя, що налічують тисячоліття.
Дослідник і краєзнавець Володимир Шалобудов розповів, що під час розкопок було виявлено артефакти, які підтверджують — люди жили на цій території ще у мезолітичний період. За його словами, це місце зберігає безперервну історію заселення від епохи бронзи до часів козацтва.
«Якщо говорити про найдавніші часи, тут знаходили крем’яні знаряддя мезоліту, бронзові закладки, а також пам’ятки черняхівської культури. А глибокий рів і крутий берег свідчать, що тут діяла переправа ще з часів Золотої Орди. Люди жили тут постійно — приблизно з XIII–XIV століття», — пояснив Шалобудов.
Археологи вважають, що саме на цьому місці існувала так звана «воровська» переправа — нелегальний шлях, яким користувалися торговці, щоб уникнути сплати мита.
«Основна переправа проходила по Дніпру, а ця була обхідною. Купці перевозили товари, які не потрапляли під контроль митниці. Під шаром землі лежить Самарська товща — природна основа, на якій формувалося стародавнє поселення», — зазначив дослідник.
Під час останніх розкопок команда археологів виявила залишки стародавнього спуску до води, яким користувалися мешканці та купці. Поверхня спуску була викладена каменем — сірим гранітом, частина якого збереглася до сьогодні.
За словами археологів, у кількох місцях було зроблено шурфи, які підтвердили наявність гранiтного мощення, збереженого під шаром ґрунту. Саме в цій частині берегу, нині затопленій, проходила переправа, а поруч залишилися уламки старої цегляної кладки.
«За часів Катерини тут існував підземний хід до води, бо в самій фортеці не було можливості копати колодязі. Це був єдиний спосіб забезпечити гарнізон водою», — уточнив Шалобудов.
Також дослідники нагадують, що у 1688 році, під час зведення Новобогородицької фортеці, гетьман Іван Мазепа наказав не рубати місцеві дуби, щоб ворог не міг скористатися природним шляхом для наступу.
Археологи підкреслюють, що саме на місці давнього козацького містечка Самари постала фортеця, а нинішня територія Старої Самари є безцінним історичним шаром, який дозволяє простежити розвиток поселення від найдавніших епох до козацьких часів.
