У Дніпрі зберігається унікальна пам’ятка козацької доби, яка може бути безпосередньо пов’язана з останнім кошовим отаманом Запорозької Січі. Йдеться про старовинний церковний аналой XVIII століття, що нині входить до колекції історичного музею імені Дмитра Яворницького.
Саме цей експонат привертає особливу увагу відвідувачів виставки, присвяченої відомому досліднику запорозького козацтва.
«Відвідувачі нашого музею під час огляду виставки, присвяченої Дмитру Яворницькому, часто звертають увагу на цей експонат. Це – церковний аналой (частина вівтаря), яскрава пам’ятка козацького бароко, що датується першою половиною XVIII століття».
Цей предмет походить із Соборної Покровської церкви Нової Січі – останнього укріпленого центру запорозького козацтва, який було знищено за наказом російської імператриці Катерини II у 1775 році.
Історики припускають, що саме перед цим аналоєм міг молитися Петро Калнишевський – останній кошовий отаман Запорозької Січі. Після ліквідації Січі його було заслано російською владою до Соловецького монастиря, де він провів решту життя.
Цінну реліквію для музейної колекції свого часу врятував і зберіг дослідник історії козацтва Дмитро Яворницький. Він виявив аналой у кам’яній церкві села Покровське, яке виникло на місці колишньої Січі. Сьогодні це територія Нікопольського району Дніпропетровської області.
За словами музейників, після руйнування старої дерев’яної січової церкви місцеві мешканці намагалися врятувати її цінності.
До новозбудованого храму вони перенесли частину церковних речей, книг та інших історичних реліквій, які вдалося зберегти.
Особливу увагу дослідників привертає ікона, вмонтована в аналой. На ній зображена Богородиця з покровом, під яким перебувають архієреї та ченці.

На думку Яворницького, серед постатей на іконі можна впізнати історичних осіб. Зліва, ймовірно, зображені цар Іоанн V та цариця Софія.
Поруч із ними видно двох козаків – їхні імена не збереглися в історії. Однак дослідники вважають, що це могли бути ктитори – благодійники, які жертвували кошти на будівництво чи утримання храму. У бароковій традиції саме таких меценатів часто зображували на іконах або церковних розписах.
Сам Дмитро Яворницький описав цей аналой у другому томі своєї праці «Запорожжя в залишках старовини і оповіданнях народу», що побачила світ у 1888 році.
До музейної колекції реліквія потрапила пізніше – у 1905 році, разом з іншими предметами, які дослідник зібрав під час численних експедицій територіями колишньої Запорозької Січі.
Сьогодні цей експонат вважається одним із яскравих зразків українського барокового мистецтва та важливою пам’яткою козацької духовної культури.

У музеї запрошують відвідувачів побачити історичну реліквію на власні очі.








